Сьогодні ми поговоримо про практичні навички важливі для професійного фотографа.
Як навчиться фотографувати, що потрібно для того, щоб стати професійним фотографом
Робота з референсами
Референси – це картинки з прикладами того, що ви обговорюєте з колегами зі зйомки. Кольори і стиль одягу, макіяж, тональність, фактуру простіше показати, ніж описати словами. Стиліст і візажист будуть вам вдячні, якщо почнете спілкування з ними з демонстрації прикладів. А коли клієнт робить добірку фотографій, які йому подобаються, вам простіше зрозуміти на одній ви з ним хвилі. Для того, щоб створювати добірки референсів, найчастіше використовують Pinterest або moodboard-сервіси (сайти для створення добірок картинок).
Крім того, референси використовують для пошуку натхнення.
Напевно, кожен фотограф стикався з ситуацією, коли відзняти об’єкт потрібно швидко, часу на «пологи» творчих ідей немає, а випускати світ відверто слабкі знімки не хочеться. Особливо актуально це у предметній зйомці (принаймні для мене). Pinterest вам на допомогу. Дивіться, що цікавого вже зняли на вашу тему і не соромтеся. На мою думку, краще спиратися на чужу ідею, ніж знімати те, що вам відверто не подобається. Але тут треба розуміти, що у комерційній зйомці явний плагіат може призвести до конфлікту з правовласником.
У плагіаті немає нічого поганого на етапі навчання – це чудовий спосіб розвиватись. Коли ви повторюєте цікаве рішення, у процесі зйомки виникають питання з серії «а як це зроблено?», «Як досягли відблиску саме такої форми?» і так далі. Пошук відповідей на такі питання підвищує вашу кваліфікацію. Крім того, на основі побаченого у вас можуть народитися свої ідеї. У комерційній зйомці, звичайно, завжди краще використовувати оригінальні ідеї.
Цитати та алюзії до робіт колег фотографами та кінематографістами використовуються регулярно. Яскравий приклад – образи з фільму Кубрика «Заводний апельсин», що їх експлуатують дуже часто. Але ще раз повторюся: у комерційній зйомці цитата може бути плюсом, а відвертий плагіат є неприйнятним.
Наглядність
Дивитися красиві картинки має сенс не лише під час підготовки до зйомки. Я вважаю, що для фотографа це обов’язкова щоденна вправа. Чим більше цікавих творчих рішень ви побачили, тим більша ймовірність, що ваш розум на зйомці створить цікавий кадр. Як казав Ансель Адамс: Ви не робите фотографію тільки з камерою. Ви привносите у процес зйомки всі картинки, які ви бачили, книги, які ви читали, музику, яку ви чули, людей, яких ви любили».
Дивіться кіно як фотограф, звертаючи увагу на світло, корекцію кольорів і композицію. Створіть собі стрічку, наприклад, у Instagram, з фотографів, за роботами яких ви стежите. Найкраще, щоб це були люди з інших країн. Не тому, що там краще знімають, у нас теж вміють, а тому, що через відстань до нас доходить інформація про самих. Ну, і, звісно, вивчіть роботи світових класиків. Будь-який музикант знає композиторів, хороший інженер знає відомих конструкторів, а хороший фотограф лідерів у своїй сфері.
Культурний рівень – здатність до алюзій
Чим вищий ваш культурний рівень – тим більше цитат та алюзій ви можете використати у своїй творчості. Коли ви це робите – глядачеві цікаво розгадувати ваш кадр як кросворд. Вміння працювати в такому ключі цінується вище, ніж прості «прямолінійні» картинки як у сфері мистецтва, так і в комерційній фотографії.
Критичне мислення чи вміння бачити очима глядача
Як правило, знімок, який ми робимо, є логічним продовженням наших думок. Наприклад, на березі моря ми відчуваємо запах, чуємо шум прибою, у нас у голові намальована вся панорама, яку ми побачили та ввібрали. Життя прекрасне. Праворуч «палають» вогняні хмари, забарвлені західним світлом, ліворуч диск сонця йде за хмару. Звичайно ж, у 21 столітті ми хочемо терміново поділитись цими відчуттями в інстаграмчику. Дістаємо телефон та робимо «шедевр». Ми, правда, не врахували, що у камери нашого телефону широкий кут огляду, і сонце виглядає маленьким, динамічний діапазон теж невеликий і на передньому плані замість красивої фактурної скелі безформна темна пляма. А гарні хмари праворуч взагалі не потрапили до кадру. Але наша підсвідомість бачить контури, не розглядаючи деталей. Адже ці деталі вже є в шаблоні нашої підсвідомості (докладніше механізм такого контурного сприйняття описаний у розділі про виразні інструменти фотографії). Таким чином нам здається, що ми зняли те, що відчуваємо. Але глядач тут не був, він бачить чорну безформну пляму від скелі на передньому плані і жовто-червоне небо без хмар – заходи сонця, яких мільйони в мережі.
Щоб розуміти, чи варто публікувати фотографію, і яке враження вона справить, фотографу потрібно вміти виринути зі своїх думок та емоцій у реальність теперішнього моменту та подивитися на кадр очима глядача, у якого в голові немає ваших думок.
Ідеологія любові до деталей та прагнення до максимального рівня якості
Чим акуратніше виглядає кадр, тим приємнішим і цікавішим він для глядача. Під акуратністю я маю на увазі не викладені під лінійку ряди чогось, а відсутність візуального сміття. Помічайте в кадрі кожну деталь і намагайтеся забрати все зайве. Кадри виходять цікавіше у тих, хто щиро отримує задоволення від процесу створення картинки, в якій будь-яка дрібниця на своєму місці. Для фотографа важливо прийняти максимальний рівень якості як життєву ідеологію. Мені здається, навряд чи у вас вийде, будучи неряхою в побуті, на зйомку завжди приходити із зарядженими запасними акумуляторами і уважно стежити за тим, що відбувається в кадрі. Щоб це працювало, потрібно «зловити» окреме задоволення від того, що все зроблено як треба, за що б ви не бралися.
Ну і звичайно у цьому списку спеціалізація , про яку ми вже говорили тут у попередній статті.
Борис Крупник
червень 2019