24 жовтня професійний фотограф та викладач фотошколи «Зелений квадрат» Борис Крупник та учень фотошколи «Максим Кущов» спілкувалися з радіожурналістом Євгеном Храмцовим.
Курси фотографії та методика навчання фотомистецтву цікава тема, але цього разу ми піднімали не таку вузькоспеціалізовану тематику. Думаю цю тему можуть підтримати не лише професійні фотографи, а й ті, хто нещодавно взяв у руки фотоапарат і збирається навчитися фотографувати. Якщо вам є що сказати – будемо раді вашим коментарям.
Євген:
— Вітаю вас, шановні гості! Насамперед хочу пояснити радіослухачам, чому я обрав для сьогоднішнього обговорення тему фотографії, і з якою метою запросив до нашої студії відомого професійного фотографа та викладача фотошколи Бориса Крупника. Зараз існує безліч різних сервісів, які дозволяють викладати на загальний огляд фотографії типу «що я їв…», «як одягнутися перед походом до магазину…» та інше. На мій погляд, при цьому поняття фотографії як мистецтва нівелюється. Створення селфі стало модою, за якої повністю забувають про те, що фотомистецтво має свої закони, за якими воно рухається, розвивається. Людина, купивши дорогий фотоапарат, нічого не вміючи, заявляє: Я фотограф! Я хотів би, щоб ми сьогодні в цій студії розібралися з питаннями: «Що таке – фотомистецтво?! Чи існує воно в принципі? Як воно зараз розвивається?! І які, на вашу думку, відбуваються в цьому мистецтві зміни?!».
Але перше моє запитання до вас таке: як ви познайомилися з фотографією, з фотомистецтвом, і коли це сталося?
“Те, що безліч людей бере в руки фотоапарат, мене особисто тішить.”
Борис:
— У мене фотографували і тато, і дідусь. Я, напевно, років о сьомій взяв уперше в руки фотоапарат і досить швидко розібрався з усіма технічними налаштуваннями. З того часу з фотоапаратом не розлучаюся. Те, що багато людей бере в руки фотоапарат, мене особисто тішить. Безумовно, далеко не всі роблять фотографії, які заслуговують на увагу. Справді, багато побутових та не дуже цікавих фотографій на тему «я їжу», «я гуляю», «я вдягаю». 20-30 років тому покупка якісного фотоапарата була справою дорогою. Той, хто міг собі дозволити придбати потрібну техніку, згодом помічав, що не має інтересу до фотографії. І фотоапарат просто припадав пилом на полиці. Той же, хто мав великий інтерес до фотографії, часто не міг собі дозволити купити необхідну камеру. Зараз техніка стала доступнішою. І якщо людина має бажання розвиватися і художній смак, вона може покроково рухатися вперед. У соціальних мережах ми зараз спостерігаємо певну фотозасміченість. За те у професійну сферу приходить дедалі більше здібних людей. У фотошколі «Зелений квадрат» одна з основних тез – РОЗВИВАЙТЕСЯ! А для цього потрібно дивитися не «фото у ВКонтакті», а вивчати роботи справжніх майстрів.
Максим:
— Перше знайомство з фотографією було випадковим – я брав фотоапарат у когось із родичів чи знайомих і починав робити фотографії. Дивишся потім на знімки і бачиш: ось тут негарно, ось це не влаштовує. То дуже світле тло, то, навпаки, затемнення. Начебто багато фотографій, а показати нічого! Захотілося навчитися робити такі фотографії, які було б приємно й самому подивитися, і показати комусь. Я спочатку купив фотоапарат, а потім усвідомив, що в ньому є безліч налаштувань, якими я не володію. Я задумався про те, що багато талановитих людей: інженерів, конструкторів, працювали для того, щоб на фотоапараті з’явилася та чи інша кнопка, якими я не вмію користуватися. Коли з’явилося бажання дізнатись, я випадково познайомився з Борисом Крупником і вже не випадково пішов навчатись до нього у фотошколу.
Євген:
– Дякую. Моє наступне питання таке – а які закони фотографії? Я розумію, що відповідь не проста. Але хоча б що потрібно знати на початковому етапі?
“Фотограф повинен прагнути того, щоб кожна деталь на знімку займала своє місце.”
Борис:
— Головний закон – любов до деталей. Кожен навіть найменший об’єкт у кадрі (включаючи краєчок лампи або тіні, що «заїхав» у кадр) повинен бути на своєму місці і у глядача не повинно виникати питань, що «це» робить на фотографії. Якщо на ваших постановочних кадрах з’являються об’єкти, які ви просто забули прибрати або полінувалися підійти ближче, щоб їх не було видно – вам доведеться стати акуратною людиною, перш ніж стати фотографом. Другий важливий момент – довіра до свого смаку та віра в себе. Безперечно, потрібно вчитися, прислухатися до рекомендацій. Але орієнтуватися має сенс виключно на своє розуміння та бачення. Якщо метр фотографії вам сказав, як покращити ваш знімок, а ви не розумієте, чому він стане кращим після того, як ви, наприклад, відріжете пів сантиметра праворуч – не відрізайте. Має сенс щось змінювати, тільки якщо ви розумієте, як це працює. Якщо просто зробити, як сказав авторитет, не розуміючи навіщо – цього не буде розвитку, і навіть авторитети вміють помилятися. Через рік ваше бачення може бути зовсім іншим. І це буде говорити лише про ваш розвиток. Але, я вважаю, розвиватися можна тільки довіряючи собі, вірячи в себе і намагаючись розібратися з тим, як впливає той чи інший інструмент візуального сприйняття глядача.
Євген:
— Для багатьох молодих людей є актуальним питання: а де навчитися мистецтву фотографії? Як навчитися бачити, що хотів сказати своєю роботою фотограф так само, як ми вчимося розуміти поетів, художників? Чи існують якісь книги, які допомагають відповісти на запитання: “Фотографія – це моє чи ні?!”
Борис:
— За книгою отримати відповідь на це питання практично неможливо. Потрібно пробувати практично. Я можу порекомендувати відвідувати з метою навчання сайт 1х.com, де викладаються професійні роботи. Хоч як це дивно звучить, але одним із шляхів розвитку є плагіат. Якщо хочеться творити, але фотограф сидить і не знає, що робити, потрібно знайти фотографію, яка подобається і спробувати її повторити. У процесі повторення виникає безліч запитань на тему: Як це знято? Коли шукаєш відповіді на ці питання – розвиваєшся! Крім того, як правило, починають народжуватись і свої цікаві ідеї, або приходить розуміння, що фотографія – це не твоє.
Євген:
— Останні 3-4 роки в Україні спостерігається фотобум: відкривається безліч фотомагазинів, у тому ж Києві та Дніпропетровську (містах де є фотошкола «Зелений квадрат») чи не кожен третій має дзеркальну фотокамеру, і люди починають активно займатися фотографією. Як це пояснити?
Борис:
— На мою думку, кількість людей, яким цікаво займатися творчістю, не змінилася. Стали доступнішими якісні фотоапарати. Люди фотографують, використовуючи можливості мобільних телефонів. Але багатьом хочеться більше інструментів для творчості і зараз вони доступні, ось люди і йдуть до магазину, де продається професійна техніка.
Максим:
— Згоден із Борисом. Не тільки техніка, а й підходи до навчання стали доступнішими. Набираєш запит у пошуковій системі та отримуєш навчальну інформацію про те, як робити перші кроки у фотографії. Причому, це стосується не тільки обговорюваної фотографічної теми – будь-яке навчання за допомогою мережі Інтернет стало доступнішим.
Євген:
— А зараз питання, яке ви мене наштовхнули. Фотографія – це ремесло? Чи поезія, для якої потрібен Божий дар, потрібно вміння бачити красу?
“Фотографія – це, безумовно, образотворче мистецтво, яке можна практикувати і на рівні ремесла.”
Борис:
— На мою думку, ремесло від мистецтва відрізняється рівнем якості. Фотографія – це, безперечно, образотворче мистецтво, яке можна практикувати і на рівні ремесла. Якщо говорити про наявність таланту, то можу сказати: є люди з талантом, є без нього. У мене, наприклад, немає таланту до фотографії, але мені цікаво фотографувати, і я просто не відступаю. На сьогодні у мене в портфоліо є доволі успішні роботи. Просто для того, щоб вони з’явилися, мені знадобилося більше часу та зусиль, ніж могло б знадобитися талановитій людині. Талант, безумовно, допомагає швидко рухатися вперед, але його відсутність не завадить вам стати фотографом, якщо є бажання. Перешкодити може лише не вміння працювати над собою, не бажання розвиватися.
Максим:
— Якщо людина відчуває, що фотографія – це її, і вона хоче цим займатися, вона має цим займатися. Якщо подобається фотографувати, бачити гарні місця, показувати свої роботи людям – а фотографи працюють, щоб показувати свої роботи людям, то фотографія стає таким самим мистецтвом, як театр чи кіно.
Євген:
— Останнім часом люди почали часто замовляти фотосесії, фотохроніки будь-яких подій. Фотографія – це, в принципі, не живе. У сенсі це якась намальована емоція, ти не можеш нічого взяти звідти, хіба що, спогади. Навіщо людям такий фотопродукт?
Борис:
— Є кілька причин, з яких люди фотографуються. Наприклад, спогади про приємні та радісні моменти. Перегляд таких фотографій дарує позитивні емоції. Зауважу, фотографія цікава, коли вона або розповідає історію, або дозволяє повернути та знову відчути зафіксовані на фото емоції. Другий мотив – бажання зафіксувати мить, щоб згодом сказати: «Ось якою я була (був)!».
Максим:
— Фотографія зберігає спогади. Вона як машина часу може повернути нас у минуле.
Євген:
— Я колись брав участь у фотосесії, оскільки мені, як актору, потрібне портфоліо на кастинги. І фотограф казав: «Давай поспілкуємось, щоб я зрозумів, де ти гарний! Мені потрібно зрозуміти твою природу, твою поведінку, побачити найкращий ракурс і найяскравіші емоції. Мені важливо, що ти, як людина зі своєю позицією, віддаси в цю фотографію, яка потім нестиме щось твоє і відрізнятиме тебе від інших людей!». А як у вас відбувається цей процес?
“Фотографія цікава, коли вона або розповідає історію, або дозволяє повернути та знову відчути зафіксовані на фото емоції.”
Борис:
— Красива фотографія – це справді емоція, впіймана у кадрі. Якщо вона є глядачеві все одно, який ніс у людини, яка повнота. Якщо вдалося зловити та передати емоції – це завжди красиво! Впевнений, що у фотографа, про якого Ви згадали, судячи з підходу, багато цікавих та класних фотографій. Для передачі емоцій професійні фотографи мають кілька підходів. Можна взяти модель шукати відповідно до психотипу ті емоції, які вона здатна передати глядачеві. А може бути так, що фотограф має якийсь задум, і у фотографії потрібно передати конкретну емоцію. Тоді фотограф шукає модель, яка здатна донести до глядача ту чи іншу емоцію. Тут, безумовно, краще працювати з професійними акторами, які мають навички вираження емоцій на камеру.
Євген:
— Оскільки наша програма заснована на тому, щоб чомусь навчити слухачів, поділитися з ними корисною інформацією. Скажіть, будь ласка, скільки часу потрібно, щоб навчитися хоча б аматорському рівню фотографії? Що для цього потрібно мати і скільки це коштує приблизно? Максиме, можливо ви перший відповісте на це питання.
Максим:
— Питання більше до Бориса як до викладача фотошколи. Але спробую відповісти. Щоб розуміти, що ти робиш із фотоапаратом і які в ньому є налаштування – приблизно два місяці. Потім потрібно займатися відпрацюванням навичок. Для цього, звичайно, потрібно більше часу.
“У фотошколі необхідний мінімум знань та початковий імпульс можна отримати вже за два місяці навчання.”
Борис:
— Максим сказав про технічні налаштування. Я думаю, що якісні зміни настають приблизно за рік. І треба прагнути розвитку. Тоді рік у рік ви бачитимете різницю. Тепер про вартість. Якщо у бюджеті немає коштів на навчання, можна зайнятися самоосвітою. Процес не швидкий, але результат можна досягти: у всесвітньому павутинні багато корисної інформації. У фотошколі необхідний мінімум знань та початковий імпульс можна отримати вже за два місяці навчання. Якщо говорити про Україну, то навчання коштуватиме від 5000 грн. Далі все залежить від масштабності поставлених завдань.
Євген:
— А скільки може коштувати потрібний фотоапарат?
Борис:
— Для того, щоб отримати зручний інструмент, який дозволяє розвиватися у творчості, потрібно буде викласти від 500 доларів.
Євген:
— І останнє питання – наша тема: «Фото – це розвага, бізнес чи професія?» А що для вас фотографія?
“Для мене фото – це і розвага, і професія, і спосіб самовираження. По суті – частина мого життя. Дуже суттєва.”
Борис:
— Особисто для мене це життя. Це призма, через яку я намагаюся зрозуміти, що взагалі відбувається у світі. Для мене фото – це і розвага, і професія, і спосіб самовираження. По суті, частина мого життя. Дуже суттєва.
Максим:
— Для мене на цьому етапі – пізнання світу через фотографію.
Євген:
— Дуже дякую за цікаву розповідь. Нагадую, гостями студії були професійний фотограф та викладач фотошколи «Зелений квадрат» Борис Крупник та випускник фотошколи «Зелений квадрат» Максим Кущов.
– – –
Фотошкола дякує Ігорю Чорнобельському за допомогу у підготовці матеріалу.