Введення в композицію кадру
Для чого потрібна композиція у фотографії
Почати розмову про композицію я хочу з того, для чого ваші фотографії потрібні глядачеві.
Велика частина споживачів приходять за творчістю (фотографією, літературою, кіно) для того, щоб отримати емоційне враження. І якщо ваші фотографії викликають емоції, то глядачі на них реагують – у соціальних мережах ставлять лайки і коментують, до вас приходять клієнти, і ці клієнти до вас повертаються знову і знову. Це відбувається, якщо результат вашої роботи викликає емоції. Коли ви робите якийсь соціальний проєкт, і через фотографію хочете донести думку до соціуму – ваш соціальний посил буде сприйнятий, якщо він несе в собі емоційний заряд.
Асоціативні зв’язки в компонуванні кадру
Я знайшов два способи достукатися до глядача, викликати в нього емоції. Перше – це розповісти історію, наприклад, через серію фотографій. Щодо серії фотографій у нас є окремий урок. Зараз поговоримо про другий спосіб – через асоціативні зв’язки.
Якщо ви чуєте пов’язану зі спогадами музику, яку не чули десять років, то через асоціативні зв’язки виникають саме ці спогади. І з’являється пов’язаний зі спогадами емоційний фон. Якщо ви йдете вулицею і чуєте знайомий запах, який кілька років не чули, наприклад, запах бабусиної хати, то цей запах, найімовірніше, у вас через асоціативні зв’язки викличе спогади, а спогади підтягнуть емоційний фон.
Тобто, через асоціативні зв’язки можна звертатися до досвіду людини, і таким чином, звертатися до її емоційності. Досвід у всіх людей різний. Неможливо зробити картинку, яка впливатиме на всіх однаково, і у всіх викликатиме емоції, якщо ця картинка не надрукована в монетному дворі. Для когось ваші фотографії будуть дуже емоційними. А хтось їх узагалі не помітить, і для нього вони залишаться фоновими, не викличуть реакції.
Це залежить від досвіду людини, від багатьох чинників. Давайте уявимо собі дуже гарний захід сонця, який емоційно нас вражає. Коли ми милуємося цим заходом сонця, на нас впливає не тільки візуальна складова. Є тактильні відчуття від вітру, є запах моря, є шум прибою. На нас впливає багато подразників. Під подразниками я маю на увазі не те, що дратує буквально. У психологів є такий термін, який позначає сигнали, що викликають у нас реакцію. Отже, на нас впливає багато всякого різного в оточенні. І навіть із того, що ми бачимо, глядачеві ми можемо показати не все.
Наш зір не обмежений рамкою кадру, і ми можемо дивитися на всі боки. Кадр – це вирізаний шматочок з усього того, що ми бачимо навколо. І цей шматочок має передати глядачеві всю ту гаму, яка на нас впливає, і викликати емоції. Яким чином це можна зробити? Можна зняти фотографію там, де ми стоїмо. Натиснути на кнопочку й отримати чорну пляму з помаранчевим кружечком. Це буде асоціативний місток для мене особисто, якщо я робив цю фотографію.
Через місяць, коли я приїду з відпустки і гортатиму фотографії, побачу цей кадр, завдяки асоціаціям я згадаю, як мені тоді було добре. Підтягнеться емоційний фон, і я буду думати, що якщо фотографія викликає у мене емоції – це шедевр. Я пройду курс з обробки фотографій, почаклую над цією, і звісно ж почну мучити всіх своїх друзів, нав’язливо показуючи її. А вони, із ввічливості, скажуть, що так… загалом непогано… Але вони не були поруч зі мною тоді. І для них ця фотографія не є асоціативним містком. У них вона не викличе асоціацій і спогадів.
Думка, яку я хочу донести, – потрібно вміти абстрагуватися від своїх особистих відчуттів. І було б добре вміти бачити те, що ви фотографуєте очима глядача, якому ви потім це будете показувати. Тобто розуміти які враження це викличе в нього. І розуміти, що цю фотографію він сприйматиме як чорну пляму з помаранчевим кружечком.
Аналіз і синтез у компонуванні кадру
Що ж робити, якщо я все-таки хочу донести свої враження? Ось тут потрібно вміти розкладати те, що ви бачите на складові, на елементи.
Наприклад, якщо ми хочемо показати захід сонця, то, найімовірніше, людей, які бачили захід сонця, вражає вогняна доріжка по воді до сонця. Напевно вражають хмари, освітлені сонцем що заходить. Є деталі, які викликають асоціації, і потрібно дивитися навколо і шукати такі деталі. Потрібно вміти аналізувати те, що ви бачите, розкладати на елементи. Як музикант вміє розкладати музику, яку чує, на інструменти. Якщо я слухаю музику, я чую загальний настрій. На мене це може емоційно впливати. Наприклад я чую Rammstein – іду робити жим штанги лежачи. А якщо музику почує музикант, то він чує окремі інструменти. Тут вступили ударні, тут гітара пішла, тут скрипка…
Фотографам теж потрібно вміти бачити окремі елементи. Коли ми побачили вогняну доріжку, побачили хмари, тоді ми шукаємо точку зйомки, в якій це все можна компонувати.
Спочатку ми аналізуємо те, що ми бачимо, розкладаємо на елементи, на складові, а потім ми ці елементи синтезуємо в картинки.
І для того, щоб їх синтезувати в картинки, потрібно знайти ту точку зйомки, де ці елементи найкращим чином компонуються.
Композиція – це не про те, як красиво скласти елементи в кадрі. Композиція – це про те, як скласти елементи в кадрі так, щоб вони емоційно впливали на глядача.
І навіть шедевр не впливає на всіх глядачів однаково. Той самий захід сонця впливатиме більшою мірою на тих, хто такі заходи бачив. Якщо людина все життя прожила в одному місті, де немає річки, то, найімовірніше, її фотографія цього заходу сонця не вразить.
А якщо людина бачила заходи сонця на морі, заходи сонця в океані, через асоціативні зв’язки ця картинка буде на неї впливати.
Після того, як ми розібралися навіщо потрібна композиція, можна переходити до другої частини. Друга частина статті про композицію тут.
© Борис Крупник
